Мотанка має тисячолітню історію таємничого, сакрального і надзвичайного

В питанні хто кого бавить? Як з якого баку подивитися чи то я граюся мотанками чи, то вони мене добавлюють, говорить Іра Півторак із Саджавки.

Щось таке дитяче, цікаве, веселе в мені прокидається і створюючи їх я граюся, комбіную, доповнюю, експерементую, я вільна в своєму польоті фантазії. Так, звісно, є чіткі канони чого робити не слід, не можна використовувати голку і ножиці безпосередньо при створенні мотанки, не можна робити їм елементи обличчя, бо може вселитися душа, а чи добра чи зла невідомо.

Як і будь-яку іншу творчість, мотанки потрібно робити в спокої та душевній рівновазі. Мотанка має тисячолітню історію. Вона супроводжувала українця і його сім’ю впродовж всього його життя. Так як і багато інших традицій, мотанки заслуговують та мають мати місце і в сучасному житті. Головні ж цикли людського життя незмінні.

Як тільки має народитися дитина, в колиску першою покласти мотанку-немовля, щоб обжила і оберегла, та навіть коли дитина вже виросла, із колиски мотанку не забирати. Потрібна дитині іграшка, а чому б і не мотанка і м’якенька, і тепленька, і з натуральних матеріалів та ще й абсолютно безпечна. А якщо ще й вибрати мотанку-травницю, то запах трав оздоровить та заспокоїть.

Дівчина бажає вийти заміж — мотанку-бажанницю на вікно і хай вигляда нареченого. На весільний кортеж підійде мотанка-нерозлучники, щоб і від злого ока захистили і весь негатив в бік молодих собі забрали. Для охорони домашнього вогнища мотанка-берегиня.

Мотанка має багато таємничого, сакрального і надзвичайного. Та кожному по вірі дано, для когось це просто іграшка, для когось сувенір, а для іншого щось особисте його і тільки для нього. Особисто для мене, мотанки наставниці, подруги, яких я люблю створювати — ТВОРИТИ і це моє, і в цьому вся я. Мій шлях до справи по душі, був довгий і тернистий, а виявляється потрібно було просто згадати дитячу мрію — багато ляльок і матеріали, щоб шити їм платтячка. Тим і займаюся. Бажаю всім здійснення мрій, особливо тих дитячих, щирих і особисто наших, що витікають із душі.

Іра Півторак