Кардинал Михайло Левицький

25 серпня 1774-го народився Михайло Левицький, греко-католицький митрополит Галицький, який 1856 року став першим нелатинським кардиналом в Україні.

Він народився у селищі Ланчин над Прутом, на межі Гуцульщини та Покуття (тепер Надвірнянський район Івано-Франківської області). Його батько був священиком, за походженням шляхтичем гербу «Роґаля». У 1790 році закінчив Станіславівську гімназію. Студіював у греко-католицькій духовній семінарії «Барбареум» при храмі Св. Варвари у Відні, на теологічному факультеті Віденського університеті, де здобув ступінь доктора богослов'я. 

1798 року був рукоположений на священика. У 1797-му став префектом Львівської духовної семінарії, пізніше професором Святого Письма та пасторального богослов'я у Львівському університеті. Згодом митрополит Антін Ангелович призначив його каноніком Галицької греко-католицької митрополії при Соборі Св. Юра у Львові (1808). Створена 1807 року на підставі угоди між Римським Папою Пієм VII та цісарем Францом І Галицька греко-католицька митрополія охоплювала Львівську та Перемиську єпархії. 

У 1813 році Михайло Левицький став єпископом у Перемишлі, де проводив активну освітню діяльність серед народу. Перемишль початку ХІХ століття був найвпливовішим центром галицького просвітництва. Його навіть називали "Атенами над Сяном". Тут діяли греко-католицька семінарія, багаті бібліотеки, українська друкарня. Місто було центром греко-католицької та римсько-католицької єпархій. На відміну від космополітичного, сполонізованого та германізованого Львова Перемишль у перших десятиріччях ХІХ століття став провідним центром українського (руського) національного відродження в Галичині.

Владика Михайло піклувався про видання підручників; підтримав створення у Перемишлі освітнього Товариства священиків (1816) та Дяко-вчительського інституту (1817). Спільно з каноніком Іваном Могильницьким домагався від австрійських урядовців запровадження викладання у школах Галичини українською (руською) мовою. За його сприяння відкрито 383 народні школи при парафіях Перемиської єпархії. М.Левицький видав "Катехізис" і "Буквар славенського язика", надруковані у Будині (Будапешті) мовою, близькою до простонародної мови галицьких русинів.

У 1814–1815 роках він був учасником міжнародного Віденського конгресу. 17 серпня 1815-го цісар Франц I призначив Михайла Левицького Галицьким митрополитом та Львівським архиєпископом, а Римський Папа Пій VI затвердив це рішення 8 березня 1816 року.

Митрополит Галицький Михайло Левицький і єпископ Перемиський Іван Снігурський вимагали від священиків проповідувати і вести навчання релігії "народною" мовою галичан. А починати треба було від самих священиків, у родинах більшості з яких панувала тоді польська мова. На той час не всі семінаристи знали рідну руську мову. 

18 березня 1838 року у Львові львівський митрополит Михайло Левицький у співслужінні з єпископом Іваном Снігурським висвятив майбутнього Мукачівського єпископа Василя Поповича. На честь цієї події на Галичині опубліковано два панегірики. Це давало надію на приєднання закарпатських Мукачівської та Пряшівської єпархій до Галицької митрополії. Хоча у 1888 році Папа Лев ХІІІ оприлюднив план об’єднання Мукачівської та Пряшівської єпархій із Галицькою митрополією, але угорський примас, кардинал Янош Сімор оголосив, що реалізація такого плану була б великою образою національних почувань угорців. Відтак справа об’єднання Греко-Католицької Церкви в Україні не здійснена донині.

Михайло Левицький виступив із протестом проти ліквідації російським урядом унії на підросійській Україні та в Білорусі 1837 року.

У 1848 році М.Левицький став примасом Галичини (йому номінально були підпорядковані римсько-католицька та вірменсько-католицька архієпархії).

16 червня 1856 року Папа Пій ІХ надав Михайлові Левицькому титул кардинала. Оскільки 82-літньому митрополиту було тяжко їхати до Риму, кардинальські атрибути та пурпурові шати вручив йому в Уневі від імені Папи празький кардинал Шварценберр.

Помер кардинал 14 січня 1858 року. Його поховали  у монастирському храмі Успіння Пресвятої Богородиці в Уневі.

У 1890-х роках з ініціативи кардинала Сильвестра Сембратовича на пілонах собору Св. Юра встановили мармурові медальйони з портретами львівських і галицьких владик. Серед них – і портрет Михайла Левицького.

У рідному Ланчині з ініціативи пароха церкви Зіслання Святого Духа о. Василя Ткачука  та доброчинця Михайла Іваночка встановили меморіальну таблицю з барельєфом митрополита Михайла Левицького (скульптор Богдан Гладкий). 21 жовтня 2012 року її освятив владика Коломийсько-Чернівецької єпархії Миколай Сімкайло.